Непал. Три перевали. Частина 1

   Позаду залишилось 350 кілометрів підйомів та спусків гімалайськими стежками району Аннапурни...  Пройдена хороша акліматизація, попереду останній та найголовніший етап нашого швидкісного проходження довжиною понад 280 кілометрів... Три перевали висотою більше ніж 5300 метрів і вершини Гокіо Рі та Кала Паттар...    

 Після повернення з району Аннапурни ми вирішили один день відпочити в Катманду... На наступний трек ми планували підкупити легкі кішки на кросівки, та мені ще потрібно було відремонтувати свої "саламони", які вже тотально почали розвалюватись... Повна прошивка вздовж підошви обох кросівок, проклейка підошви та залатані дірки, обійшлись в три долара... Цікаво те, що саме у цього хлопця я лагодив взуття чотири роки тому, коли був в Непалі вперше... 

  Відремонтувавши кросівки, ми пішли купувати автобусні квитки  на ранок наступного дня... Спочатку ми планували їхати до Jiri, та на автостанції нас вмовили взяти квиток до селища Bhandar, яке знаходиться за поселеннями Jiri та Shivalaya... Ми погодились через те, що хотіли уникнути оплати за проходження повз ще один національний парк, вхід в який знаходиться в селі Shivalaya, тому ми вирішили просто об'їхати це село на автобусі ...

  Вранці наступного дня  ми вирушили на автостанцію та пів шостої відправились... Наступні 12 годин ми провели в автобусі, з яким подолали 220 кілометрів непальських серпантинів та  запилених грунтових доріг... Та найбільше нас здивував переїзд по лісовій грунтовці  перевалу висотою понад 3000 метрів, після чого ми зрозуміли, що наш автобус може все... 

  Приїхавши  в поселення Bhandar, ми поселились в лоджії... А наступного ранку розпочали маршрут...

 Інтерактивна мапа маршруту (графіки gpsies):

 

 На стежці нас зустрів вільний як...

   Каміння з висіченими буддійськими молитвами...

  Старовинна ступа...

   За день ми пройшли 40 кілометрів, зупинившись на ночівлю в лоджії на перевалі висотою 3000 метрів...

   Ранок наступного дня... Підготовка головного гужового транспорту регіону до вантажних перевезень... 

  Банани...

   Мода цього району передбачає чудернацький пірсинг у жінок...

   Цілий день в компанії віслюків...

  Гужовий транспорт в ділі...

  Вхід в буддійський монастир...

 

   Маленькі буддисти повертаються з провізією в монастир...

   Місцева офіціантка...

 Місцева селянка...

  Дівчинка зачищає бамбукову палицю традиційним непальським ножем кукрі...

  Так вимощують кам'янисту дорогу, щоб під час великих опадів  не втрачати сполучення між селами... Ми стали свідками наскільки розмиває грунтові стежки навіть після незначного дощу... 

  Школярка...

   Кожне поселення прикрашають священні тексти, прапорці та ступи...

   Не заходячи в Луклу  ми пройшли далі та зупинились в поселенні Чоплунг... Дощова погода та розмита від дощу дорога нам дуже ускладнила пересування... Таким чином за два дні ми подолали 72 кілометри...

  Ранкові  молитви на шляху...

  Пройшовши поселення Монжо та відмітившись на пропускному пункті входу в національний парк Сагарматха  ми попрямували в бік Намче... Попереду виднілись відомі два мости, розкинуті між ущелинами...

    Чим  вище в гори тим гужовий транспорт стає серйознішим...

   Діставшись поселення Намче Базар, в одній з лоджій ми почули звуки барабанів та дудок... Ми впізнали буддійський мотив та попрямували в напрямку музики... Підійшовши ближче до лоджії ми запитали чи можна зайти... Ввійшовши, ми опинились в оточенні буддистів, які сиділи за столиками та читали священні тексти під ритм барабана... Ми запропонували пограти їм наші мантри, вони погодились... І от ми чекаємо, коли буддисти зроблять паузу щоб ми могли розпочати свій міні виступ...  До нас підходить один з власників лоджій та просить щоб ми не грали... Виявляється, буддисти були запрошені на чотири дні для проведення церемонії похорону, на яку ми випадково потрапили... Нас напоїли масала чаєм та пригостили солодощами... Та найцікавіше було послухати "закритий" буддійський концерт...

  Поселення Намче Базар...

   Місце для посадки гелікоптера ...

   Дорогою в бік поселення Таме...

  Пасовище яків та биків...

  Пройшовши поселення Таме ми прямували до останнього табору перед перевалом Ренджо Ла - Lunden... 

  Вранці четвертого дня ми одразу розпочали підйом на перевал...

  Перевал Ренджо -Ла (5390м)...

   Хороша акліматизація, яку ми отримали після 350-ти кілометрів швидкісного трекінгу в районі Аннапурни, дозволила нам без проблем перенести підйом з висоти 4300 метрів на 5390...  Жодних симптомів "горняшки", так наче ми в рідних Карпатах...  

  Попереду озера Гокіо...

Спустившись з перевалу до висоти 4800 м., не заходячи в поселення ми розпочали підйом на вершину Гокіо Рі... 

 

   Вершина гори Гокіо Рі (5360 м)... З неї відкрились перші види на восьмитисячники - Еверест, Лхотце та Макалу...

  Наш легендарний 28-ми літровий наплічник від Travel Extreme... Крім речей, ми вмістили в свої рюкзаки запас їжі на 9 днів (сніданки, обіди, перекуси, чай та декілька вечерь від Їдло), два балони, пальник, казанок та укулеле...

   Спустившись з вершини Гокіо Рі ми продовжили свій шлях повз поселення Гокіо, через льодовик, до поселення Драгнаг... 

  Отакі вони льодовики...

  На четверту ночівлю ми зупинились під перевалом Чо-Ла в поселенні Драгнаг... Попереду два перевали та вершина Кала Паттар...

   Продовження...